Сонце остаточно розігнало хмари, дощ та холод, вітер попідмітав дороги та стежки, а люди пішли гуляти до моря, до Чорного моря.Наше Чорне море буває чорним рідко, коли воно зле, коли розсерджене або коли на нього дивитися через зовсім чорні окуляри. У Скадовську Чорне море чудового синього кольору з соковитою бірюзовою стрічкою води між островом Джарилгач та міською набережною, мабудь саме в цьому місці починаєтья небо… «Небо хочет быть прекрасным, море хочет быть – как небо!» – поетично сказав В.Брюсов. Так, це точно про скадовське море та небо.

А взагалі існує кілька легенд про назву Чорного моря.

Ще в часи «до нашої ери» мандрівники та мореплавці були вражені та здивовані різкою зміною настрою моря, зміною кольорів та вмінням счиняти грандіозні шторми пракично на рівному місці, бути непривітним, злим аж чорним. Це перша версія.

Друга. Ті люди, які вивчали та працювали з старовинними літописами відмітили, що слова «гарний» і «чорний» були синонімами і словосполучення «чорне море» було як комплімент та вираз захоплення водною стихією.

І третя. Пірати називали море чорним тому що вся металева здобич з дна моря була чорного кольору, а вчені пояснюють це великою кількістю сірководню у воді на глибинах нижче 200 метрів, від якого всі металеві предмети стають абсолюно чорними.

У Скадовску Чорне море ось таке, прозоре і з сонячними зайчиками.


І вже тепле, навіть якщо пірнути ще ризиковано то побродити саме те що треба.

Біля Чорного моря красота куди б не подивився, кольори як на майстерно виконаній акварелі, ніжні та весняні, а звуки, то взагалі щось неймовірне — птахи співають, море шумить, легенько перекачується хвилями та м’яко б’ється об берег. Морська пастель.

За містом, вздовж берега, майже кругом набиваєься суха камка ( зостера, взморник), це буквально 1-1,5 метра,

потім ще кілька метрів ось такого мулистого дна…

і все. Море.

 

Чого чого, а камки у Скадовську, як казав Матроскін «ну просто завались».

Камка ( зостеру, взморник) росте у Чорному морі споконвіку, це встановили археологи які проводили пошукові роботи на берегах Чорного моря, під час розкопок гробниць стародавнього міста Фанагорія.

Назва цієї водорості перекладаєтся з тюрської як пружина і саме цю «пружину»- камку морські хвилі складають на березі щільним шаром вздовж усього узбережжя.

Раз море дає камку людям, значить вона нам потрібна.

Склад цієї морської трави просто вражає своїм різноманіттям, в неї входить 45% білків, 35% вугеводів, 10% ліпілів, йод, залізо, мідь, кобальт, цинк, вітаміни та полісахариди. Щоб вижити в суворих умовах Чорного моря камка (зостера) придбала ряд біохімічних особливостей завдяки яким в ній формується унікальний пектин, подібного якому немає в жодній рослині — зостерин.

Раніше з сухої камки(зостери) виготовляли приправу яку додавали в їжу, кажуть було дуже схоже на присмак страв азійської кухні.

Крім того, камку використовують для виробництва подушок та матраців на яких рекомендують відпочивати про хворобах органів дихання (аденоїди, бронхіти, орз), при порушеннях роботи нервової системи та щитовидної залози, а з свіжої камки роблять компреси і лікують хвороби шкіри та опорно-рухової системи.

І звичайо ж камка неперевершений будівельний матеріал бо вона не горить і в нії не заводяться миші.

Де інде вже видно морський салат (ульва) — шовковисті, напівпрозорі світло-зелені смужки, дуже приємні на дотик, їх можна використовувати в їжу.

Червоні та бурі водорості у Скадовську є також і одну я сфотографувала.

Ось ця червона красуня — це чорноморска філофора, з цієї водорості в деяких країнах виробляюь агар-агар, їх широко застосовують в мікробіології та в харчовій промисловості. З різних видів таких водоростей виготовляють йод.

А це губка. 

У Чорному морі вони великими не ростуть, принаймні мені не зустрічались, а от кольору вони бувають різного: зеленуваті, пісочні та рожеві.

Губки це взагалі відмінний фільтр для води, лише одна губка об’ємом 10 куб.см. може за добу очистити від 100 до 200 літрів води. Губки хоч і прості, але зовсім не прості і мають свої секрети. Губки це не рослини, а тварини. Ворогів у Чорному морі губки практично не мають, бо мають ну дуже неприємний запах, а ще губки «безсмертні»! Її можна розрізати навпіл, розчавити, розірвати, розтерти між пальцями або перетерти через сито… і кожна з частинок відновиться і буде жити далі як ні в чому не бувало.

Ловлю рачка, він ще зовсім маленькі і хатинка у нього відповідно бюджетна.

Рак самітник — корінний житель Чорного моря.

У Скадовську, де тільки пісчане узбережжя, мешкає Рак-діоген (Diogenes pugilator), названий так на честь відомого древньогрецького філософа, який згідно легенді жив у бочці. Самітники — постійні бродяги Чорного моря які полюбляють гарно прогріте сонечком мілководдя з пісчаним дном. Так, з усіма своїми речами та хатинкою, чорноморський «Діоген» не втомлюється блукати морським дном у пошуках їжі та безпеки.

Знову пірнаю рукою у воду і овва! Маю справжнісінький артефакт.

Мабудь це було велике блюдо глазуроване і прикрашене смужками, можливо з якимись зображеннями а може й ні, воно було достатньо тонке і вишукане. Я не знаю до якої епохи відноситься цей фрагмент, до середновіччя чи до древньогрецького періоду, чи до якогось іншого. Може Скіфія чи Ольвія?…а от що знаходити такі сюрпризи в морі приємно — це факт. Кажуть море періодично викидає на берег такі артефакти, а мені попався вперше. Артефакт! Це факт.

Наступне занурення у море за глиною.

Я не стала шукати місця де глина знаходиться зверху , немає домішок піску і мушлі, я просто дістала ту глину яка була у мене під ногами. Місць з «чистою» глиною біля Скадовська багато і глина у Скадовську різна: чорна, сіра та голуба.

Глина — це те, що на протязі віків накопичувалось під товщею солоної води, в ній є пісок, кристали мінералів, залишки флори і фауни, різні глини та солі. До складу грязі та глин також входять живі біологічні мікроелементи, магній, кальцій, стронцій, калій, натрій, хлор, бром, йод… а також різні гази, зокрема сірководень. За медичними показниками лікуватися грязями корисно не всім, тому перед тим як обмазатися грязюкою з ніг до голови треба подумати.

Далі рибалка.

Набираю рукою камку, ту що прямо під ногами, і швиденько витягую. Все, я з уловом. Креветки багато і вона прямо стрибає в руках і да, я жодного разу не витягла камку без улову.

Така трав’яна креветка сімейства Palaemonidae сама багаточисельна з усіх видів креветок і найпопулярніша на узбережжі Чорного моря.

Ця креветка водиться в лагунах та лиманах Черного та Азовського морів, де живе в заростях камки (зостери). Креветки дуже смачні, їх варять у солоній воді або пиві, їх готують у фрітюрі обо просто підсмажують з вершковим маслом та часничком. У Скадовську креветки ще називають «рачками», а місцеві рибалки використовують їх як наживку.

Просто так на долоні не лежить, весь час вистрибує у море, прийшлось ловити раза чотири та тримати за хвіст чи вуса, щоб сфотографувати.

Солероси.

Ніжні рослини солоної землі обов’язково мають загартований характер і неймовірну силу до життя, їх називають солеросами. Вони дуже схожі між собою і відрізняються одне від одного тільки віддінком або розмірами. Це ті самі кактуси тільки без колючок.

У давні часи люди збирали такі рослини, спалювали їх, а з попелу виготовляли соду, мило та навіть скло. Їх вживають у їжу і кажуть що страви з солеросів схожі на страви з спаржі чи шпинату. Я не куштувала.

А на березі залишились ті хто побоявся бродити та подорожувати у Чорне море хоч би на 10 метрів.

Сезон 2017 у Скадовську відкрито! 

Добавить комментарий