Вчора був неймовірнй вечір, сонце скочувалось за горизонт, повільно, смакуючи наші заворожені погляди. робило небо ніжнояскравим, лагідно-теплим, звабливим…, та недосяжним  як минулий день. 
Да, минулий день у Скадовську видався насиченм на події та емоційно неперевершеним. У нас пройшов другий відкритий міський фестиваль “Смаженого бичка”!

А тепер по черзі.

Так я ми були випадковими учасниками минулорічного фестивалю і несподівано для себе занурились у вир тодішніх подій «Про бички 1» та «Про бички 2», посмакували, попрацювали, а головне отримали задоволення від свята й спілкування з скадовчанами, то у цей раз вирішили брати участь у фестивалі свідомо. 
Підготували меню, таке щоб все з бичками, презентацію страв продумали, на рибалку сходили, піч притягли, майже естрадні номери підготували.

Ми вирішили готувати Борщ!
Що для українця найсмачніша та найулюбленіша юшка? Борщ!
Бо як каже нам всезнаючий інтернет, вікіпедія та головне, казала моя бабця Маруся:»Що таке та юха, то таке, звари що треба, там селерку, листочки різненькі, корінчики ті що в борщик не підуть, викинь теє все з кастрюлі і вари борщ! Щоб і не соромно було і городину не переводити.» 
І ми таки варили Борщ! З бичками! 
Свіжими, щойно зловленими, підсмаженими на свіжій олійці, перебраними та посортованими. Самі міленькі бичечки пішли в борщ у самому кінці щоб не розгубити свою тендітність, ніжність, смак та солодкість, ті що побільші потрапили у марлю та таки ж у борщ, ми їх потім витягли та викинули і борщик вийшов без кісточок і з усім потрібним букетом смаків. Ті хто їв наш борщ не дадуть збрехати, у зубах нічого не застрявало, язик не кололо, в горлі не шкрябало. Ну то таке, про шкрябало…
Якщо ми вже для готування найвищої, аристократичної форми юшки, тобто борщу, обрали його пісний варіант то це не відмінило інших невід’ємних його атрибутів — пампушок і сала! 
У нас була піч. Хоч і не велика, але вправна та на всі боки готувальниця. Тут тобі і пампушки печуться, потім картоплю попекли, з іншого боку бички смажаться, а з тилу вже бар організувався. Пічка — всюдихід.
В загальному ми зварили 30 літрів пісного борщу з бичками, повторюсь —  аристократичної форми юшки, напекли пампушок — думали, що багато, а виявилось, що мало, та й борщу треба було варити більше, напекли картолі — цілий мішок та насмажили бичків. 
Поки справа дійшла до презентації страв, картоплю та пампушки розібрали, ми б і борщ залюбки розлили скадовчанам але порядок є порядок, нас же ж судили! 
Судиди, нас судили, перше місце не дали. Сказали борщ не юшка. Згадала я свою бабцю, поспівчували тим хто не розуміється на аристократичних юшках та пішли досмажувати бичка, дорізати сало, бо що то за стіл без сала та фестивалити далі.
У Скадовську сьогодні були не тільки «Бички», а й вітрильна регата, велопробіг з призовим велосипедом, концерт та дискотека на піску. 
Ми відгуляли все, гуляли аж до самих сутінків.
Сьогодні було цікаво, весело і смачно. Переможці «Смаженого бичка» зможуть поїхати на фестиваль рибного супу до Прибалтики, велопробігу — поїхати додому на велосипеді, а регати… не знаю, бо не встигла дізнатися- варила борщ.  
А як сьогодні сідало сонце… воно спустилось за далеке хмарне місто, казкове, величне, таке близьке й далеке. З вежами, баштами, фортецями і фантазіями, надіями і вірою. Вірою у завтрашній день, у мабутнє, у краще, в розуміння та підтримку одне одного,  в команду, громаду…
А ми вдячні скадовчанам які нас підтримали матеріально і морально. За картоплю, часник, олію, муку, перці, спеції…гроші. За слова подяки і розуміння, що борщ таки Борщ! 
Дякуємо!

А все починалось з самого ранку… 

О, я спалила оту щітку якою чистять у пічці.

Наші сусіди — індіанці, вони думали що ми конкуренти, а ми колеги.

Знайомлю. Команда міської ради. Біля мікрофону пан Анатолій, заступник мера міста Скадовськ — пише пречудові вірші, активний, веселий, як сказав би Штірліц:»связей порочащих его не имеет»за ним пані Юлія — начальник планово-фінансової служби, вона ж — голобух…

Для гостей фестивалю встановили ось такі довжелезні столи та лавки, завезли соломи, добавили сонця, розігнали обіцяний «Синоптиком» дощ та негоду, кожен прийшов з своїм гарним настроєм та посмішками. 

Ми майже всі знайомі, ми скадовчани!

Бачите, за деякими столами є вільні місця, це для гостей. Приїздіть до Скадовська у вересні, і море буде лагідне, і сонечко, і фестивалі наші скуштуєте.

Ох і олію робить ось це пан з вусами… Пахне…

Гляньте на соломку, чудо.

Це наша команда «блогерів КЛС»

Жюрі. У Скадовськ, на фестиваль “Смаженого бичка” завітав гість та експерту у стравах української кухні — Костянтинт Друбич. Казав що все зняти ним на святі змонтує та розмістить на своєму ютуб каналі. Ми з командою хоч подивимось, бо не встигли засняти ні борщу (так як треба), ні пампушок, ні картоплі з салом. Більше скажу, ми й не попробували!

Сьогодні ще й був фестиваль повітряних зміїв.

Далі дивіться світлини, не буду нікого відволікати своїми балачками, бо вже кілька разів закінчувала писати. Там де варять борщ — то наша команда.

Перевіряють нашу піч.

О, це ті бички, що викидають з борщу.

Ця пані, Валентина Іванівна — знатна скадовська рибалка, обіцяла нам на наступний рік бичків. Записую прямо тут.

Кажете, борщ з бичками…,

а сало є?

Велосипедисти.

Гляньте на пальці, їв нашу картоплю!

Бачите як було у Скадовську на свято.

Катя, наш «гарячий цех».

Смажили на двох пательнях зразу, на кострі та на пічці.

Це той велосипедист…

Сьогодні мій фотоапарат був у руках багатьох скадовчан, бо я варила борщ, тож на наше свято ми дивимось очима різних людей… і під різними кітами.

Я знайшла того, хто знається на салі, борщі й культурі. Наш директор РБК Анатолій Іванович.

Мер, а на столі наш горщик, кришку з тіста, з часником, салом та зеленню жюрі з’їло.

Це я зафотографувала на столі у жюрі. Кальмара ми забрали собі.

І креветок нам відсипали, з коником.

Ми не в рябчиках.

Переможці.

Ну не красота? Красота!

Вересень. Вода тепла і лагідна… народ купається і насолоджується.

А ми все смажимо того бичка, і смажемо, і смажемо…

Танці на піску.

Вечір.

Гарно у Скадовську.

3 КОМЕНТАРІ

Добавить комментарий