Куда, куда, а хоть куда…сказали ми собі і вирушили за шипшиною.

От у великих містах життя — клас!
Ходять у кіно, театри, казіно… розважаються — працюють, працюють — розважаються, а у нас, у провінції: робота — дім, дім — робота.
І тут у місцевій групі FB критичний пост про відкриття казіно! Прямо у центрі міста, у будівлі Укртелекому.
Ну, що робити, пишу:»Все, у понеділок піду» і подивлюсь як розважаються (це я подумала). О-о-о, зразу посипались коментарі у стилі «все пропало» і тільки декілька друзів вподобали коментар.

Кілька дзвінків, кілька повідомлень і наступного дня компанія була у зборі, вдягнена по погоді, з кошиками, відерцями і з гарним настроєм.

Це вже майже традиція — у останні дні жовтня, ми з товаришами вирушаємо за шипшиною…
Збираємо цілющі ягоди, спілкуємося без телефонів і інтернету, розважаємося без казіно!
Ми вже розважальники зі стажем: на «бичка» ходили, гроші в інтернеті заробляли, тепер шипшина. Далі буде ще.
       

Софія була у захваті, що її любима вчителька збирала з нею шипшину і допомагала Тетяні Миколаївні як могла.

А де хто «оторвался от коллектива», рванув у протилежний бік, і нарвав аж три відра ягід. Але Марину ми знайшли, вивідала її таємні місця та сфоткали для наступного разу.

Я знаю де взяти шипшину, коли  доп’ю свою.

Нагулялись, надихались жовтнем, намилувались синім-пресинім небом, об’явили збір і віддали команду на вихід.
Плелись зморені і щасливі.
По завершенні нашої туристично-розважальної пригоди дівчата повмощувались у кріслах та пили духмяний чай з медом, цукерками та булочками. Діти ганяли по маршруту «кухня-балкон», чоловіки на кухні вели розумні розмови,

а ми на балконі (майже на природі) куштували тільки-но зварений актинідійовий джем, говорили, похвалювали себе за легкість на підьом та вже збирались на Новорічний бал, танцювати падеграс…
От і виходить, що у нас, у Скадовську традиційна схема: робота — дім, дім — робота, тільки для лінивих і невдоволених.
Ми вміємо розважатися і без казіно.

1 коментар

Добавить комментарий