1 квітня, у день сміху, ми вирішили розважитись не просто сміючись над чиїмись жартами та вигадуючи свої, ми вирушили у подорож до Н.Каховки у маєток князя Трубецького на екскурсію та дегустацію вин. 

Ми самі повинні знати родзинки нашого краю та які цікаві подорожі  можемо запропонувати нашим туристам відвідати під час відпочинку у Скадовську, тимпаче що винний туризм у Європі останнім часом стає дуже популярним.
Виноробний завод князя Трубецького знаходиться у селі Веселе Бериславського району Херсонської області, підприємство з цікавою історією та виноробними традиціями.
Історія про те як все починалось.
Спочатку офіцер Петро Трубецький виграв у карти зовсім безперспективний кусок землі і замість того щоб його швиденько продати, вирішив розводити коней. Це в нього виходило гарно, коні продавались, конюшні будувались,маєток розростався. 
Потім молодий Трубецький вирішив одружитися, одружився і його тестем став сам князь Голіцин -головний винороб Криму та всієї  Росії. Поки сам господар був чи то на війні, чи то на якихось парадах маєток часто відвідував князь Голіцин, Ходив, бродив, гуляв, коней дивився, Дніпром милувався, Францію згадував і вирішив…, а чому б тут не посадити виноград. Це ж князь! Сам вирішив, сам зробив.  Чи то виноградна лоза у князя була вдала, чи й справді землі дуже французські але все вийшло, виноград росте та дає перші врожаї. Поки один князь був на парадах інший не тільки заклав виноградник, він вже й вино зробив. Кажуть той Рислінг був всім рислінгам рислінг та завдяки хитрощі Голіцина отримав найпрестижнішу французську нагороду виноробів Європи. Французи скуштували вина, плюнули на всі свої правила і ах..,»Ах какой шарман» сказали французи. Всі в шоці, всі раді, Голіцин передав нагороду царю, царь викликав Трубецкого…, Той нічого не розуміє, слухає, мовчить, на Голіцина дивиться, з усім погоджується і отримує від государя аж 3 тищі рублів та наказ розвивати виноробство далі. Царь сказав… коні в печалі, конюшні занепали, а вино роблять і по цей день. Починалось все в 1900 році. Ось така історія.     

Приходить нова влада, вона рислінгів не п’є, французським не балується, курить і п’є щось інше. Шато Трубецького вже називається винсовхозом ім Леніна, додаються нові лінії на яких виготовляють вино «для всіх» але й зберігаються ті що «для своїх». Коли вино роблять окремо для свої і для всіх, таке вино називають «не погане». Крапка.

Потім наступили «перестройка», «сухий закон» та всілякі «ніззя», а в 2003 році все розвиднилось і стало «можна» На підприємство прийшли нові власники з бажанням відродити шато з його історією, легендами та продуктом,  повернути йому славу минулих років та зробити ще кращим. Да, і вино буде одне для всіх — справжнє.

Підприємство стало називатись ВАТ «Князя Трубецького». На 300 га землі були висаджені нові виноградники міжнародних сортів, саджанці для яких привезли з кращих питомників Європи., самі виноградники розбили теж під євростандарт та провели капельне зрошення. З Італії привезли новітнє іноваційне обладнання лідера галузі Della Toffola та запросили найкращих фахівців виноробів.

В першу чергу були висаджені сорта винограду завдяки яким шато стало відомим на внутрішньому та міжнародному ринках. «Трубецький» був відомим у Європі своїм рислінгом, а у радянські часи хітом був «Оксамит України».

Вино у сучасного «Князя» як і у того що був, виготовляють класичним способом, тобто — не досолоджуючи, не доливаючи та не докріплюючи (слово дурацьке, але яке знайшла) Що виросло з того й зроблено. Ніяких вин крім ординарних (без витримки), витриманих ( до року витримки) та марочних ( витримка від 1,5 рокув) на підприємстві не виготовляють. Тут не роблять десертних вин, кріплених та шмурдяків.

Крім того що «У князя» відновили старі, популярні сорта вин тут працюють над зовсім новими та модними — розе (тобто рожеве) виготовляють з виноградного сорту «Сіра» який почали вирощувати з 2013 року.

Маєток виглядає як на картинці.

Вхід у підвали.

Бочки пусті, стоять для декору.

Під час реконструкції жодна з підвальних залів не була змінена та залишилась у тому стані якою була у 1900 році.  До…

Зараз…

Для виробництва витриманих сухих вин нового покоління власники придбали французські бочки компанії Seguin, Moreau, Vinea, вони виготовлені з кращих порід дубу, кращими майстрами своєї справи. Бочки живуть у виноробстві лише 15 років тому на кожній стоїть відмітка про початок використання.

У ті часи коли модними були суботники (1965 р.) на території винсовхозу вирішили розчистити від сміття та розкопати вхід у старі підвали які залишились ще з часів самого князя Трубецького. Неочикувано ковш екскаватора наткнувся на щось тверде.»Клад» — вирішили всі і не помилисись, то був ящик з вином 1914 року — останній урожай зібраний у господарстві князя та документи з детальним описом процеса виробництва деяких сортів вина, бухгалтерія та відомості про постачання імператорського двору вином з шато.

Вина П.Трубецького.

А ще там, на глибині 10 метрів, знаходиться унікальна колекція вин, яка нараховує майже 10 тисяч пляшок. З них, сім тисяч пляшок — спадок радянського часу, це найкращі сорти -«Наддніпрянське», «Оксамит України» та «Перлина Степу». Тут у підземеллі, є навіть вина які вже не виробляють — це  «Ркацітелі Бериславске» та «Мускат» 1980 року.

А потім почалась дегустація…
Ми розмістились у справжньому палаці, з стриманим та розкішним інтер’єром, за шикарним столом, у місці де головну скрипку грає вино. 

Маємо два келихи, для білого та червоного вина, дегустаційну карту та передчуття цікавого заняття. І почалось, вино наливається, потім стоїть, потім крутиться, потім нюхається, перевіряєься на серветку, а потім куштується і або випивається, або безсовісно виливається у білі чаші на столі. Ну то таке, то не про нас.

Кожне вино має свою історію, смак, присмак, колір, віддтінок, вік, та термін життя.

Вважається що звичайне сухе вино живе приблизно 50 років, потім воно вмирає. Найкращі вина живуть довше, а винам «Трубецького» вже більше 100 років і вони живі! Це все із за чудової землі, м’якого клімату та унікальногї атмосфери у підвалах.

Ми надегустувались, нахрумались печива і пішли в магазин за вином.

Залишили  своє «Дякуємо» та вирушили далі.

Новий-старий знайомий скадовського мера Олександра Яковлєва  вручив нам паспорти гостей Нової Каховки та провів невеличку екскурію історичною частиною міста.

Ми відвідали Вітовтову вежу яка має дуже давню та цікаву історію.

Вежа збудована ще у XIV сторіччі, і є єдиною оборонною спорудою часів Великого князя Литовського Вітовта, яка збереглася до наших днів. У часи князя Трубецького вежу перебудували у водонапорну і використовувалась у такий спосібдо 1950 року, до того як була збудована Каховска ГЕС. після чого бак для води демонтували, а вежа занепала.

Побували біля руїн палацу князя П.Трубецького який був збудований у стилі французського ренесансу нависокому березі Дніпра.

Парадный вхід з кам’яними  воротами та кутовою фортечною вежею спрямований до річки, а більшість споруд майже зруйновані.

Сьогодні ведуться роботи по відновленню всього маєтку та палацу зокрема.
Парк теж вимагає змін, чистоти та порядку, але і зараз природній ландшафт та цікава історія роблять ці місця незабутніми.

Добавить комментарий