Кілька днів у інтернеті натикаюсь на фото та відео житла полтавського судді.
https://www.youtube.com/watch?v=lt8Mn3F__KU
Пишуть, що власник є володарем найбільшої кількості майна задекларованого у електронній декларації, серед суддів всього полтавського регіону.  Споруда цікава, прямо суміш середньовічного замку, православного храму та католицького костьолу. Коли б були часи розкуркулювання та націоналізації, ми б мабудь стали свідками боротьби за цей маєток всіх мислимих і немислимих церков і релігій, кожна знайшла б у ньому щось своє: і православні, і басурмани, і вірні, і невірні.
Каже, що будував дім  майже все життя і допомагала йому у цьому, вся його велика, дружна родина.
От і питання — цей суддя вірний чи невірний? Заробив чи не заробив? Брав чи не брав?
https://www.youtube.com/watch?v=q5ChK_YmAmo
Скільки серед нас вірних, таких найвірніших і кому, і як  треба служити, щоб з чистою совістю таке будувати та просто його утримувати.
Мимоволі згадалась картина нідерландського художника Герарда Давіда «Здирання шкіри з продажного судді» написана аж у 1498 році для ратуші міста Брюгге, в залі якої проводились судові засідання.

За хабарі поплатився, між іншим.

Мабудь, на фасадах храмів правосуддя, треба встановити таблички з цією картиною. Може поможе…

«…А судьи кто? — За
древностию лет 
К свободной жизни их вражда непримирима,

Сужденья черпают из забытых газет
Времен Очаковских и покоренья Крыма;
Всегда готовые к журьбе,
Поют все песнь одну и ту же,
Не замечая об себе:
Что старее, то хуже.
Где, укажите нам, отечества отцы, *
Которых мы должны принять за образцы?
Не эти ли, грабительством богаты?
Защиту от суда в друзьях нашли, в родстве,
Великолепные соорудя палаты,…«

Добавить комментарий