Зима. Хто не ходить в гості, хто не носить вечерю кумам, той… просто «не наш человек».


Ми, на кілька днів вирішили змінити вигляд з вікна і вирушили у подорож.
Так як це період новорічних свят і сам Бог велів завітати до кума з вечерею ми, спочатку вирішили таки завітати до кумів.
Привезти вечерю, то є святий обов’язок.
Крещений батько нашоі Софіі — Сергій Петрович (по скадовському просто -«Семен»), колишній скадовчанин який зараз живе у Миколаївській області. За фахом Сергій Петрович вчитель фізкультури який працював у сільській школі та одночасно викладав англійську, географію та фізкультуру. Це я все пишу для того, щоб ви зрозуміли яка серьозна людина Сергій Петрович. Іноді на нього кажуть Семен Петрович, через солідність та повагу. А може бояться?
Виїхали у саму непогоду, тому кілька слів про дорогу. Якщо ви думаєте, що у Скадовську дороги почищені найгірше, ви помиляєтесь, є ще Миколаївка та Михайлівка, у Гопри та Олешки ми не заїзджали. Взагалі дороги між населеними пунктами почищені добре, а от у самих містах та селах — протоптані та проїзжені. Найбільше випало снігу у Миколаївській області,
якби сніг не прибирали вчасно машини б не проїхали, а ми проїхали майже з комфортом. Спеціальна техніка працювала постійно, то в один бік їде, то вдругий, там де найбільше випало снігу були сформовані кармани для стоянки автомобілів, а водіі виявились уважними та ввічливими, один одного пропускали та вдячно кліпали фарами. 
Ми, звичайно ж поблукали серед миколаївських сел, але на місце приїхали майже вчасно, господиня вже все наготувала та почала поратися біля столу. 
Як з’ясувала наша туристична експедиція, Миролюбівка, село де живуть наші куми повністю відповідає своїй. назві, про що свідчить місцева історія та розповідь пані Валентини- господині, активісці та дружині самого Сергія Петровича.
Пані Валентина — господиня, тому і з віником.
Історія. Жили-були два села, у одному жили українці, а в іншому німці. І так склалося, що люди між собою ну ніяк не вживалися і билися, і село на село ходили, навіть хлопцям та дівчатам з цих сіл батьки не дозволяли зустрічатися. Але коханню не важливо хто ти за національністю, молодь зустрічалася, кохалася та створювала нові сім’і, а для того щоб не дратувати батьків та односельців нові, украінсько-німецькі сім’і почали будувати хати рівно по середині між войовничими селами, у мирі та любовіі. Одним словом у Миролюбівці.
Господиня приготувала справжній Різдв’яний стіл, з індичкою, качкою, куркою та «Курником «, горілкою та іншими різносолами.
Курник у розрізі. Грандіозний витвір кухарського мистецтва.
Різдво на Миролюбівській землі вдалося! Наші переспівали їхніх,
їхні майже перепили наших. 
Софія отримала цікаві подарунки і горішки. Да,да звичайні горіхи яким ми раділи у своєму дитинстві, які перестали класти у подарунки зараз, віддаючи перевагу купленим у магазині іграшкам та солодощам, а даремно.

Сергій Петрович іде з роботи. 

У дитинстві горішкам раділи ми, наші батьки, батьки батьків…радіють наші діти.

Бережімо мир, даруємо любов, цінуємо дружбу.

А ми ідемо далі…

Добавить комментарий