А ви знаєте як доторкнутися до
дитинства? Як зазирнути йому в очі і відчути його усією душею?

Я зустріла своє дитинство вчора,
під час зустрічі випускників  Скадовської
середній школі № 1, випуск  1984 року.

Ми зустрічаємося майже кожен
рік завдяки самій активній нашій активістці Галі. Голочка – дякую від нас усіх. 
Тільки ти в змозі відірвати кожного з нас від телевізору, монітору і навіть від
роботи. Сила!
Про те, як ти організувала у
третьому класі детективну агенцію ім.Міс.Марпл, і чому я досі косо дивлюсь на
цигарки, писати не буду.


Зібрались усі чьотко.

Як
положено, з запізненнями, вибаченнями і «штрафними санкціями». Постояли,
посиділи, відчули «лікоть ближнього» і понєслась…
Ми обіймались, цілувались, говорили один одному компліменти, сміялись і ділились новинами. 













Перебивали один
одного, перекрикували , махали руками …, а в очах світилось дитинство. 
Воно
світилось  так — воно іскрилось, витанцьовувало
гопачки і нестримно ну…бісилось, мабуть так.

Ми однокласники. 
Як чудово, що
є ті, хто на тебе запросто скаже Танька, Васька, Валєрка, Саня, не задумуючись,
що у справжньому житті ти давно Тетяна Юр’
ївна, Василь Дмитрович
чи Валерій Миколайович. 
А ти і не образишся,  бо на своїх не ображаються.

Я пишу українською мовою (Таня
я тебе почула) і хвилююсь, згадую Поліну Іванівну і боюсь наробить помилок
(включила український правопис – за помилки значить не відповідаю). І знову
відчуваю себе (і вас) «крокодилами безрогими», так ніжно могла обзиватись
тільки вона. Світлана Михайлівна і Людмила Іллівна… Ви навчили нас не тільки
мовам і математикам. Ви навчили нас дружити, цінити, любити, пишатися містом,
школою і родиною, бути скадовчанами завжди, будь ти у Пітері, Дніпрі чи, практично,
італієць.

А ще ми зробили «шпорно- анкетне»
опитування на тему «Ким я хотів бути і що з мене виросло».
Так от, по підсумках
маю сказати: «Виросли Люди — вчителі, лікарі, моряки, бізнесмени, електрики,
зварювальники, музиканти, інженери… «

Юра! Не важливо, що ти не став
футболістом і барменом. Все одно ти наливаєш краще за всіх, а танцюєш так, як
нашим футболістам і не снилось  грати у
футбол.

Саня! Ти моряк, боцман. Все як
і заказував.


Хтось хотів «Ой-йо-йо!» , а має
«Ай-йа-йа-й!», що теж результат.


Лора, «Всё» в твоїх руках. Так
граціозно «прооперувати» однокласника  можеш тільки ти, а головне – він навіть не
чинив опір.

Юра (Павлович) – космос ще тебе
чекає! Тільки, прошу,  без фанатизму. Ми
всі будемо переживать,  єслі шо.

А потім,уже практично вночі,
згадали про «коней», і Юрій Павлович організував доставку однокласників по
домам.

Скадовськ нічний – гарний,
знайомий, рідний.

Ми закінчили школу 32 роки тому ,нам майже по 50 років,  але ми все
одно КЛАС!
Народ – ми КЛАС!  

Добавить комментарий