Осінь таки прийшла.

Лагідна, ніжна, казкова. Ще немає червоного і жовтого листя, ще не діставали парасольок, але вона вже прийшла, вона просто нас ніжить…

Якщо осінь ще не можна відчути, її вже можна побачити. 
1 вересня, коли школи нагадали про себе першими дзвониками,  місто стало немов прозоре. Стало видно широкі та рівні вулиці, відчулось повітря — свіже, з присмаком морської солі та  сонячних променів, Ось цвітуть чорнобривці, вони цвітуть вже давно, але їх просто не було видно. А «бочки» з солом’яною стріхою? Вони посміхаються! 
На зустріч ідуть дві пані поважного віку, у шляпах і з редикюлями, розмовляють про чоловіків і каву. Європа.
Ось міська рада — не посміхається, стоїть собі і нехай стоїть.
Іду далі.

Заходжу на алею кохання. 

Я живу у Скадовську все життя, що я можу тут побачити? Я дивлюсь, слухаю і відчуваю.
Казкова алея…  Як на мене справжня алея казок. 

На центальній алеї золото просто рост на деревах. Ви не знали? Я вам зараз розажу.
Колись давно, коли у нас не було крутого порту та митниці  і до нас заходили  різні судна і привозили різні грузи хтось приховав на алеї скарб, потім його знайшли (мабудь податківці) і забрали , а одна монетка залишилась. І щоб її не шукали, стала вона проростати то на одному дереві то на іншому, справжніми  золотими прикрасами. Так і бродить той скарб, від дерева до дерева — справжнє скіфське золото нашої алеї.  


А тепер чарівні колодязі.

Їх багато, варто лише придивитись і зразу стає зрозуміло, що це колодязі тітки Завірюхи, приховані від очей дорослих.

Хтось погано працював: поливав, загрібав, чистив листя, от золота нагорода і перетворилась у звичайне листя, хоч і золоте.

А якщо обгородити один-два такі колодязі декоративним парканом та зробити тітку Завірюху. на скільки цікавіше буде гуляти алеею, а може й листя стане менше.

Ось стара туя, одна з перших, зараз на нії просто відпочиває сонячний зайчик. Літо і його зморило.

Для дітей це справжній лісовий трон, або якась фантастична машина часу. 
Посиджу на ньому наступного разу. Поважаю зморених зайчиків.
Іду далі.
І ще одна історія.
Колись по алеї йшла гарна дівчина і несла з моря великий лечик з водою морською, мабудь хотіла горло пополоскати, а повітря було таке цілюще, що горло переболіло саме. Поставила вона той глечик біля тополі і пішла собі здорова та щаслива своєю дорогою.

Тополя обійняла той глечик та й жде ту дівчину вже багато років, а дівчина і так здорова. Ходить на море, купається, не хворіє. Кажуть, хто кілька разів пройде по алеї  з одного боку в інший і при цьому буде думати лише про гарне, буде щасливий та здоровий. Я вірю.
А на день здоров’я (чи міста) гарно було б проводити тут веселі естафети з морською водою, піском, мітлами (заразом і прибрати трохи)…

Ось тут живуть справжні бджоли. (Ну майже справжні, бо це оси, А дзижчать як.Ух.) Я не буду розповідати про мед та повітряні кульки бо всі знають, де є мед там обов’язково з’являється Вінні Пух з П’ятачком.

Тут також хтось живе, а може винаймає житло на сезон, чи здає відпочиваючим. А туристичний  збір ?

Звернула з алеї і опинилась на «кнопках» величезного баяну.

Тут на алеї тихенько перешіптуються, що тихими осінніми вечорами, коли замовкають нічні бари,  на цьому баяні грає вітер, ніч та місяць.

Може десь є піаніно?
Я подарю баян (справжній),мені віддав його сусід Славко, і буде в цій частині міста територія музики. Караоке не пропонувати.

Все, практично дійшла куди йшла. Обертаюсь. І овва!

Майже принц, майже на білому коні! Чудеса!

Скадовськ, Осінь. Гуляйте містом не поспішаючи. Насолоджуйтесь.

Ви кругом встигнете.

Добавить комментарий