Want create site? Find Free WordPress Themes and plugins.
Осінь таки прийшла.

Лагідна, ніжна, казкова. Ще немає червоного і жовтого листя, ще не діставали парасольок, але вона вже прийшла, вона просто нас ніжить…

Якщо осінь ще не можна відчути, її вже можна побачити. 
1 вересня, коли школи нагадали про себе першими дзвониками,  місто стало немов прозоре. Стало видно широкі та рівні вулиці, відчулось повітря — свіже, з присмаком морської солі та  сонячних променів, Ось цвітуть чорнобривці, вони цвітуть вже давно, але їх просто не було видно. А «бочки» з солом’яною стріхою? Вони посміхаються! 
На зустріч ідуть дві пані поважного віку, у шляпах і з редикюлями, розмовляють про чоловіків і каву. Європа.
Ось міська рада — не посміхається, стоїть собі і нехай стоїть.
Іду далі.

Заходжу на алею кохання. 

Я живу у Скадовську все життя, що я можу тут побачити? Я дивлюсь, слухаю і відчуваю.
Казкова алея…  Як на мене справжня алея казок. 

На центальній алеї золото просто рост на деревах. Ви не знали? Я вам зараз розажу.
Колись давно, коли у нас не було крутого порту та митниці  і до нас заходили  різні судна і привозили різні грузи хтось приховав на алеї скарб, потім його знайшли (мабудь податківці) і забрали , а одна монетка залишилась. І щоб її не шукали, стала вона проростати то на одному дереві то на іншому, справжніми  золотими прикрасами. Так і бродить той скарб, від дерева до дерева — справжнє скіфське золото нашої алеї.  


А тепер чарівні колодязі.

Їх багато, варто лише придивитись і зразу стає зрозуміло, що це колодязі тітки Завірюхи, приховані від очей дорослих.

Хтось погано працював: поливав, загрібав, чистив листя, от золота нагорода і перетворилась у звичайне листя, хоч і золоте.

А якщо обгородити один-два такі колодязі декоративним парканом та зробити тітку Завірюху. на скільки цікавіше буде гуляти алеею, а може й листя стане менше.

Ось стара туя, одна з перших, зараз на нії просто відпочиває сонячний зайчик. Літо і його зморило.

Для дітей це справжній лісовий трон, або якась фантастична машина часу. 
Посиджу на ньому наступного разу. Поважаю зморених зайчиків.
Іду далі.
І ще одна історія.
Колись по алеї йшла гарна дівчина і несла з моря великий лечик з водою морською, мабудь хотіла горло пополоскати, а повітря було таке цілюще, що горло переболіло саме. Поставила вона той глечик біля тополі і пішла собі здорова та щаслива своєю дорогою.

Тополя обійняла той глечик та й жде ту дівчину вже багато років, а дівчина і так здорова. Ходить на море, купається, не хворіє. Кажуть, хто кілька разів пройде по алеї  з одного боку в інший і при цьому буде думати лише про гарне, буде щасливий та здоровий. Я вірю.
А на день здоров’я (чи міста) гарно було б проводити тут веселі естафети з морською водою, піском, мітлами (заразом і прибрати трохи)…

Ось тут живуть справжні бджоли. (Ну майже справжні, бо це оси, А дзижчать як.Ух.) Я не буду розповідати про мед та повітряні кульки бо всі знають, де є мед там обов’язково з’являється Вінні Пух з П’ятачком.

Тут також хтось живе, а може винаймає житло на сезон, чи здає відпочиваючим. А туристичний  збір ?

Звернула з алеї і опинилась на «кнопках» величезного баяну.

Тут на алеї тихенько перешіптуються, що тихими осінніми вечорами, коли замовкають нічні бари,  на цьому баяні грає вітер, ніч та місяць.

Може десь є піаніно?
Я подарю баян (справжній),мені віддав його сусід Славко, і буде в цій частині міста територія музики. Караоке не пропонувати.

Все, практично дійшла куди йшла. Обертаюсь. І овва!

Майже принц, майже на білому коні! Чудеса!

Скадовськ, Осінь. Гуляйте містом не поспішаючи. Насолоджуйтесь.

Ви кругом встигнете.

Did you find apk for android? You can find new Free Android Games and apps.
comments powered by HyperComments