У нас, на «Білій акації» є все. 
Чудовий спортивний майданчик і магазин — осередок культури і своєрідний інформаційний портал куди стікаються всі новини,  тут переварюються і звідси розлітаються, мов нові, у всі двори мікрорайону.
Гуси, кури, індюки тут гуляють просто так і лише на вечір розходяться по дворах. Є корови, кози та вівці, а ранки завжди починаються із залехвацьких півневих кукурікань.
На кожній вулиці є своя весела компанія. І щоб в магазин сходити було не скучно, і уроки повчити, і на море (якщо пустять).

Прямо біля дороги ростуть гриби-поганки, а далі — печериці, фотографувати не буду. Грибні місця тільки для своїх.

Вдень «на акації» така тиша, що метелики пригрівшись на сонечку куняють на квітах і не реагують на клацання фотокамери.

Виноград уже зібрали, уже і вино зробили, а дехто і попробував.

Калина жде морозів і поки що просто прикрашає собою двори та вулиці.

У нас гарно. 
Діти виростуть, їхні дороги  розійдуться у різні сторони, розмотавши кожному свій клубок життя.  
Буде минати час, а вони, все одно, будуть повертатися на Білу акацію, на свої дороги дитинства, хоч у думках. 

Добавить комментарий