Робота за кордоном, вимушений стиль життя.

Якось я звернула увагу на пусті скадовські вулиці, на те, що на набережній Скадовська гуляють переважно люди похилого віку, а на вулицях та у центрі міста метушня починається після закінчення уроків в школах та під час обідньої перерви в державних установах. ( Скадовськ перетворюється на місто школярів і пенсіонерів. Робота за кордоном )

Продавці на Скадовському ринку кажуть, що народу поменьшало в рази, а підприємці які працювали на цьому ж ринку ще влітку, виїзджають на роботу до Польщі та Чехії. Дехто поїхав до Німеччини. У секондхендах підвищеним попитом користуються великогабаритні сумки, на них навіть є  попередні замовлення.

Про все те я писала. Про проблему змушеного виїзду на роботу за кордон. говорили у обговоренні статті про роботу за кордоном у соціальних мережах, зі знайомими за чашкою кави у кав’ярні та просто на вулиці коли збирала матеріали для тієї ж статті. Говорили і потім, згадували хто вже поїхав, хто з знайомих вже оформив документи і куди українці прокладають нові заробітчанські маршрути.

Дуже радію коли молодь отримавши освіту в Україні, знаходить роботу за фахом, самореалізовується та будує плани на майбутнє тут, дома, в Україні. Або їде вчитися далі, за кордон і будувати своє життя там не тому, що змушені, а тому, що так хочуть.

І дуже засмучуюсь коли молоді люди себе не знаходять, не знаходять собі достойної роботи, заробітку чи визнання на Батьківщині. Я не думаю, що на заробітки вони їдуть від «хорошого життя», не всі бійці з системо і не кожен хто планує працювати на себе, тобто бути підприємцем,  може побороти наш корумповано-дозвільний механізм співпраці з «системою». У багатьох просто опускаються руки, багато хто опиняєтся в безвихідній ситуації і дуже добре, що ці люди знаходять шляхи для вирішення питання працевлаштування, утримання своїх сімей та допомоги батькам-пенсіонерам з їхньою соромною пенсією.

Дуже добре, що люди їдучи на заробітки за кордон планують повертатися в Україну, здобувають досвід європейського життя, стилю життя, будують тут будинки, купують квартири, мають плани на життя дома.

Дуже погано, що у людей немає віри в державу.

Робота за кордоном болюча тема не тільки для скадовчан, а і для всієї України, ось натрапила на «великий пост» від Роман Ялч, прочитала і його, і коментарі до нього. Хтось погоджується, хтось осуджує, хточь дає поради. Кожен має власну думку і кожен приймає рішення для себе, що робити? Їхати чи не їхати?

Пост від Роман Ялч:

«Буде великий пост.
Написане нище довго збиралось і капнула остання капля. Взагалі, я обережно висловлюсь про політику, правих і лівих, війну і гроші.
Мені 25. Я молодий і повний сил чоловік. Про таких, принято казати — майбутнє України. Та чомусь я не потрібний своїй країні. Їй не треба спеціалістів, робочих і людей науки.

Я знімаю квартиру з дівчиною. Разом з комуналкою в місяць виходить приблизно 4 тис. грн. Це без їди, речей, відпочинку, маршруток по 4 грн. чи скільки вони там вже коштують, культурно — просвітницьких заходів і так далі…
Заробити на свою квартиру тут НЕ можливо!!! Тому приходиться знімати. Молоді люди, мусять працювати на 2 роботах, щоб просто не здохнути з голоду. Працював продавцем в магазині телефонів і кухарем в ресторані, грущиком апаратури і різноробочим, звукорежисером і піарщиком… Та й взагалі чого лишень не робив, а корито на словацьких номерах купити всеодно дуже важко. Оператор, фотограф, стрімер, журналіст та якийсь час навіть ведучий на телебаченні. Ледве виплатив телефон. Бо навіть дурацьку мобілку не можу купити одразу. Треба брати кредит. Маю вищу освіту і мав би працювати за спеціальністю ні про що не думаючи та знову ж таки магістри, спеціалісти і робочі не треба моїй країні. А якщо і треба то за копійки… Середня зарплата реально складає 200$. Реальна середня зарплата, а не те, що ліплять по ящику.

Так от, я вирішив поїхати за кордон. Залишити свою сім’ю, кохану, друзів, знайомих і взагалі все своє. Короче роблю по 12 годин в другу зміну. Не важливо в якій країні і ким. Приходжу з такими ж заробітчанами вночі і ледве рухаю ногами і руками. Тут багато молодих хлопців, які мають дітей і теж знімають квартири. Хоча ми всі різні наші історії зводяться до одного — дітей не нагодуєш патріотизмом, жінці не купиш нічого за любов до своєї країни, а батькам не допоможеш байками про світле завтра.
Так от, я тут прочитав, що заробітчани мають платити податок… мов не важливо, де ти працюєш у нас чи в іншій країні. Ти громадянин України і ти маєш…
У мене питання — ви там часом не охуїли? Замість того аби зробити робочі місця і гідну зарплату, ви змушуєте людей виїзджати на заводи в жопу і відвучати себе там рабами, а в кінці просто збиваєте з них бабки? 20% !
Придумано не погано, але Хер вам! Не дам нікому ні копійки. Нехай хоть депортують і позбавлять громадянства. Нехай хоч сам презедент прийде мене зустрічати на кордоні. Чому я мушу робити десь, залишивши всіх своїх шоб вижити, а з мене просять податки? Чому найти роботу у сраній польщі чи чехії лекше ніж в моїй країні? Для того аби хтось забрав те, що я чесно заробив! І не я такий один. Повірте мені. Я багато де їздив і багато ким працював, але такого безпорядку не бачив ніде. Кожен хоче кинути тебе і віджати. Майже всі мої друзі у Штатах, Бельгії, Голандії, Словакії і так далі…спочатку їхали туди просто заробити гроші і з грошима зробити бізнес. Хто шо — кафе, магазин, мийку… кожному своє. І знаєте що? Хер з них хто вернувся! Тому, що виявилось навіть, якщо ти маєш гроші і ти чесна людина, яка хоче чесно працювати і давати робочі місця іншим, в цій країні, треба відкашляти кожному спиногризу і в кінці кінців ти залишишся з дустом. При цьому всьому тебе держава, як підприємця ніяк не підтримує, а тільки вимагає. Саме тому всі вони з своїм бізнесом не тут, а за бугром. Думайте люди…

Для тих хто буде після цього посту бризгати спинним мозгом і пищати про зраду, проплачену публікацію чи антиукраїнські настрої пишу одразу — ідіть нахер!!! Сідайте в свої маршрутки за 4 грн, їдьте на гавні яке зветься автобусом на площу петефі де буде стояти красивий фонтан через пару років, а потім пройдіться по найдовшій у Європі алеї де у кожному смітнику буде пакет»

Про роботу за кордоном з перших уст.

Я буквально сьогодні зустріла знайомих які повернулись з Польщі де працювали пів року. Знайома Пані, каже, що їхні сподівання не зовсім справдились, платили менше ніж обіцяли, а робоча зміна була довшою за ту яка повинна бути, але: кредити вони з чоловіком закрили, вдяглися і ще й мають невеличкий залишок грошей. Будуть вдома три місяці і знову поїдуть до Польщі. Так як кредитів у них більше немає, вони більше часу і грошей планують витратити на себе там. Поїздять по екскурсіях і навіть планують відвідати сусідні з Польщею країни. Взимку поїдуть кататися на лижах — це там доступно, а тут то була мрія. А ще Пані сказала, що тепер вони знають про підводні камені роботи за кордоном, зможуть їх оминути і не витрачати гроші на те, на що їх можна не витрачати.

1 коментар

  1. Такого ще на Україні не було,довели правителі-корупціонери людей до жаху,як жити далі нашим дітям і чи буде у нас пенсія (пенсіонерів),безробіття,чужина,а вони ще й податки,щоб ви всралися,з бумерангом не договоритесь,у вас всіх є діти….

Добавить комментарий