У Скадовськії швидкій допомозі є своя ялинка.

Понеділок, ранок, початок робочої неділі… іду на роботу.

То тут, то там пораються господарі біля своїх домівок, хтось підгорта картоплю, хтось вириває бур’ян. Бузок ще квітує, червоні півоніїї от-от вибухнуть своєю красою, тиша, птахи співають весняних пісень…, красота одним словом.

Звертаю за ріг і овва, людина у білому халаті біля швидкої допомоги. Я, коли таке бачу, нічого гарного на думку не йде, хоч один мій однокланик якось казав.»От коли тибачиш швидку з мигалками на дорозі, що думаєш? Правильно, нічого хорошого, а я думаю, що то породілля їде у лікарню і на світ з’явиться нова людина. Думайте правильно!» Привчаю себе до правильних думок, а поки є як є.

Так от, підходжу ближче, дивлюсь, а то моя знайома пані Лариса, вона працює у «швидкій» і зараз вийшла перевірити рослини які ростуть у квітнику швидкої допомоги. Кожна рослина, кожен кущик має свою історію, каже господарка квітнику. «Там ростуть троянди від куми, то кущики від сусіди, це хлопці привезли…, а тут місце вільне, поки, один знайомий пан обіцяв принести дві троянди, готую місце».

А ось це ялинка. Наймолодша «дитина»у зеленому садку швидкої допомоги, тож і догляд особливий, ніжність, увага, а коли й погладити треба. Привезли її аж з Москви, з справжнього лісу, зовсім-зовсім маленьку, вона добре перезимувала і вже зацвіла.

Радість. Маленькі радості з яких складається все життя.