Весь час слухаю про медичну реформу і необхідність обрати сімейного лікаря. Пішла в поліклініку за відповідями на питання що до реформи і з бажанням знайти сімейного лікаря.

Я спілкувалась з регістратурою, дільничим терапевтом, лікарем ЦПМСД (первинної медицини) та лікарем ЦРЛ.

Що я зрозуміла про медичну реформу.

З початку 2018 року в Україні розпочалась медична реформа і кожен з нас може і повинен  сам собі обрати сімейного лікаря та укласти з ним угоду — декларацію . Вибір лікаря не залежатиме  від місця проживання чи від дільниць які існують зараз. До 1 квітня 2018 року ця система працюватиме у тестовому режимі, а з 1 липня має вступити в дію остаточно.

 

Будуть визначені сімейні лікарі, терапевти та педіатри з якими ми зможемо підписати декларації. Кожен лікар буде обслуговувати до двох тисяч пацієнтів, але не більше.

Всі декларації будуть внесені до електронної системи і таким чином люди «розпишуться» по лікарях. Якщо пацієнта з певних причин не задовольняє якість послуг лікаря, можна буде підписати угоду з іншим, анулювавши декларацію про вибір попереднього.

Тепер пацієнти будуть обирати собі лікаря самі, а лікар на цей вибір впливати не зможе. Якого лікаря обрати — це прерогатива пацієнта і відмовити йому лікар зможне  лише у випадку коли кількість його пацієнтів досягне двох тисяч. І вже на консультацію до профільного спеціаліста (кардіолога, лора, невропатолога, окуліста і т.д.), направлення буде давати сімейний лікар.

А тим, у кого є діти, необхідно буде підписати ще одну декларацію — з лікарем-педіатром. Це також передбачено реформою первинної ланки системи охорони здоров’я.

Обслуговування пацієнтів у первинній ланці системи охорони здоров’я має бути безкоштовним. Гроші за лікування заклади отримуватимуть з державного бюджету.

Про Закон та ланки медичної реформи

Я прочитала в Законі що таке первинна медична допомога. Це — медична допомога, що передбачає надання консультації, проведення діагностики та лікування найбільш поширених хвороб, травм, отруєнь, патологічних, фізіологічних (під час вагітності) станів, здійснення профілактичних заходів; направлення відповідно до медичних показань пацієнта, який не потребує екстреної медичної допомоги, для надання йому вторинної (спеціалізованої) або третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги; надання невідкладної медичної допомоги в разі гострого розладу фізичного чи психічного здоров’я пацієнта, який не потребує екстреної, вторинної (спеціалізованої) або третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги.

Тепер про ланки медичної допомоги.

Перша ланка (первинна допомога) — У місті це — сімейні лікарі, терапевти, педіатри. В селі- амбулаторіїї загальної практики сімейної медицини (АЗПСМ), а у селах ще й  стоматолог.

Друга — Центральна районна лікарня (ЦРЛ), стаціонар, поліклініка. Поліклініка не в нашому розумінні, де силять лікарі, а лабораторні обстеження, УЗД, рентген, ендоскопічні дослідження, функціональна діагностика та вузькопрофільні спеціалісти (окуліст, хірург, ЛОР, дерматолог, інфекціоніс, невропатолог…)

Третя — Обласні заклади: обласна лікарня, кардіологічний діспансер, тубдиспансер, наркологічний, шкіряно-венеричний…

Четверта — НДІ Академії наук України та лікарні державного значення.

Спочатку людина іде до сімейного лікаря і він її лікує. Саме цей рівень медицини зараз і реформуєть, потім реформа перейде на другий, третій та четвертий рівні. І всі будуть здорові.

Поки реформа перебуватиме у стадії впровадження, у поліклініці прийматимуть пацієнтів, які ще не уклали декларації з лікарями, але згодом оплачувати лікування в сімейного лікаря (терапевта, педіатра) тим хто не уклав договір доведеться з власної кишені. Бо фінансування медустанов буде проводитись згідно кількості підписаних угод.

Як я ходила по поліклініці.

Ну а я зразу пішла в регістратуру і спитала, що робити та куди йти щоб укласти угоду з сімейним лікарем. Регістратура з цікавістю на мене подивилась і сказала, що вона ще нічого не знає і в них вказівок ніяких немає. Ніяких оголошень та інформаційних плакатів про реформу і що у звя’зку з цим робити я не знайшла, хоч і навмисно шукала. Регістратура направила мене до дільничого терапевта.  Я пішла і знайшла кабінет де не було черги. Терапевт з порогу запитав яка в мене дільниця і вже тоді запросив присісти на топчанчик. Кажу, так і так хочу знайти сімейного лікаря, але не знаю що робити. Він каже що теж не знає і не знає як то буде. Поговорили про те та се, дав мені анкетку, але я її забула на якомусь підвіконні. Вибачте.

Ще я спілкувалась з Т.Ю.Присяжнюк та Т.В.Грищенко. Тетяна Василівна сказала, що Декларація (угода з лікарем) зараз знаходиться на стадії доопрацювання і скоро буде готова. Ці лікарі, в курсі справи і змогли мені те все більш-меньш зрозумо пояснити, але не буде ж кожна людина йти до головних лікарів і питати що робити.

І про що говорили на вулиці

От наприклад люди з якими я просто розмовляла на вулиці про медичну реформу та сімейних лікарів теж толком про це нічого не знають. Кажуть наприклад що коли укласти угоду з сімейним лікарем то треба буде йому й платити… Я то їм розказала що то не так, але ж до всіх на вулиці не підійдеш.

А от жіночки з Приморського кажуть, що їхній сімейний лікар знаходиться в Антонівці, але вони до нього не їздять бо давно лікуються самі. Але ж вони хоч знають де лікар є.

Знайте свого лікаря, укладайте угоди, не хворійте і будьте здоровими.

 

 

Добавить комментарий